ЗАЕС як головний бар’єр для миру: що стоїть за міжнародними суперечками навколо станції
Запорізька атомна електростанція, яка перебуває під російською окупацією, стала одним із найскладніших питань у потенційних мирних переговорах між Україною та Росією. Як зазначає The New York Times, контроль над ЗАЕС має не лише символічне, а й стратегічне значення, адже саме вона може стати фундаментом для післявоєнного відновлення української економіки.
До початку повномасштабної війни Запорізька АЕС забезпечувала близько чверті всієї електроенергії країни. Її встановлена потужність — шість гігаватів — дозволяє живити електрикою державу розміром із Португалію. Саме тому і Київ, і Москва вважають станцію ключовим енергетичним активом, від якого залежить баланс сил у регіоні.
Інтерес США і суперечливі пропозиції
У матеріалі NYT зазначається, що до дискусій навколо майбутнього ЗАЕС активно долучилися Сполучені Штати. Вашингтон розглядає станцію не лише як елемент безпеки, а й як можливий інструмент впливу в межах потенційної мирної угоди. За словами президента Володимира Зеленського, американська сторона пропонувала варіант спільної експлуатації ЗАЕС за участі США, України та Росії.
Однак Київ рішуче відкинув цю ідею. Українська влада вважає, що будь-яка форма «спільного управління» фактично легалізує російський контроль над об’єктом, який був захоплений незаконно.
Постійна ядерна загроза
Окрім політичного аспекту, Запорізька АЕС залишається джерелом серйозних техногенних ризиків. Через бойові дії станція неодноразово втрачала зовнішнє електропостачання і була змушена переходити на аварійні дизельні генератори. За відсутності стабільного живлення системи охолодження реакторів існує ризик перегріву ядерного палива.
Ситуацію ускладнює і проблема з водою. Після підриву дамби у 2023 році основне водосховище, яке використовувалося для охолодження реакторів, було втрачено. Наразі станція залежить від обмежених ресурсів — охолоджувального ставка та свердловин, що лише підвищує рівень небезпеки.
Плани Росії та позиція України
Москва, у свою чергу, не приховує намірів зберегти контроль над об’єктом. Російська сторона заявляла про плани перезапуску реакторів і інтеграції ЗАЕС у власну енергосистему. Енергетичні експерти також не виключають, що електроенергія зі станції може бути спрямована на забезпечення окупованих територій півдня та сходу України.
Для Києва ж питання ЗАЕС виходить далеко за межі символіки. Повернення станції означає відновлення енергетичної незалежності та можливість швидшого економічного відродження після війни. Саме її потужності можуть стати критично важливими для запуску промисловості та інфраструктурних проєктів.
Яке майбутнє чекає на ЗАЕС
Раніше обговорювався план, за яким відновлення роботи станції мало відбуватися під наглядом МАГАТЕ з поділом виробленої електроенергії між сторонами. Однак пізніше США запропонували інший варіант — тристороннє управління з провідною роллю американської сторони.
Президент Володимир Зеленський публічно відкинув цю модель, наголосивши, що після всього пережитого спільна комерційна діяльність з Росією є неприйнятною. Натомість Україна запропонувала формат партнерства зі США, за яким половина електроенергії залишалася б Україні, а долю решти визначав би Вашингтон.
У The New York Times вважають, що така формула могла б передбачати передачу американської частки Росії. Проте навіть цей варіант не задовольняє Москву, яка наполягає на повному і одноосібному контролі над ЗАЕС.
Таким чином, Запорізька атомна електростанція залишається не лише найбільшим енергетичним об’єктом Європи, а й одним із головних вузлів, у якому сходяться питання безпеки, суверенітету та майбутнього миру в Україні.
