Світ розколюється: Китай, Росія та КНДР формують вісь впливу
3 вересня світ став свідком не просто військового параду — у Пекіні відбулося символічне переформатування геополітичної шахівниці. Лідери Китаю, Росії та Північної Кореї — Сі Цзіньпін, Володимир Путін і Кім Чен Ин — вийшли до трибуни на площі Тяньаньмень пліч-о-пліч, посилаючи найгучніший за останні роки сигнал: вісь Пекін—Москва—Пхеньян не просто існує, вона консолідується і кидає відкритий виклик західному домінуванню.
- Читайте також: Індія знижує ціну на російську нафту: США тиснуть, а Делі зміцнює зв’язки з Москвою — Bloomberg
Сі Цзіньпін у своєму виступі не залишив місця для дипломатичних реверансів. «Підйом Китаю неможливо зупинити», — заявив лідер КНР, наголосивши, що перед людством стоїть вибір: мир або війна. Він чітко дав зрозуміти, що КНР не збирається схилятися перед «західним хуліганством», а зміцнення армії — це частина стратегії непокори.
Військова техніка на параді була не просто демонстрацією сили — це був меседж. Протикорабельні ракети, ядерні бомбардувальники, новітні балістичні ракети та безпілотні підводні апарати — усе це показувало, що Китай готовий до будь-якої ескалації. І це вже не уявна загроза: це реальний злам балансу у світі.
50 тисяч глядачів, які разом співали гімн і розмахували прапорами, стали живим тлом для нового символу геополітичної солідарності. У китайських соцмережах — сплеск патріотизму, а у західних медіа — тривога і наростаюче занепокоєння.
Не залишився осторонь і Дональд Трамп. У своєму фірмовому стилі він спершу їдко нагадав, що саме США допомагали Китаю у боротьбі з японською агресією у ХХ столітті, а потім не втримався від сарказму:
«Передайте мої найтепліші побажання Путіну та Ину, які будують змову проти Сполучених Штатів».
Американські аналітики б’ють на сполох: альянс Китаю, Росії та Північної Кореї стає все менш символічним і все більш стратегічним. Багатьом у Вашингтоні зрозуміло — протистояння виходить на нову фазу, і реагувати доведеться жорстко та швидко.
Пекінський парад 2025 року — це вже не про армію і не про форму. Це про майбутнє світу, у якому західна монополія на порядок і цінності більше не сприймається як аксіома. І якщо у Білому домі ще сподіваються на стратегічну «паузу» — у Пекіні, Москві та Пхеньяні цієї паузи вже не існує.
