Російська економіка тріщить, але ще дихає: як Кремль тягне війну на останніх податках і боргах
У Росії закінчуються не тільки ідеї, а й гроші. На тлі заяв Мінфіну РФ про “вичерпання резервів” Кремль визнає, що без нового фіскального тиску бюджет країни на 2026 рік просто не звести. У плани — підвищення податків, нові збори та розширення боргових інструментів. Проте експерти зазначають: фінансове дно ще не досягнуто, але вже видно. Як довго Кремль ще зможе підтримувати війну за рахунок економіки, що стає все більш мобілізованою?
Фонд національного добробуту вже майже порожній, і тепер уряд намагається замінити його прихованим друком рублів під державні облігації. Це класична схема “гроші в обмін на борг”, яка все більше нагадує боргову піраміду 1990-х. У Росії зростають борги регіонів, “дірки” в місцевих бюджетах та масові скорочення в промисловості. Навіть стратегічне підприємство — “Уралвагонзавод” — анонсує зменшення штату на 10%. Це вже тривожний сигнал, адже мова йде про оборонку.
Попри зовнішній фасад “стабільності”, російська економіка де-факто тримається на трьох речах: податках, нафті та примусовому обслуговуванні державного боргу. Але і тут все гірше. Впали доходи від нафти — через знижки, які змушений давати Кремль, щоби хоч хтось купував його нафту. URALS продається із дисконтом, а середня ціна — нижча за собівартість. В результаті падають надходження до бюджету, а без податкових вливань “воєнна машина” просто зупиниться.
Ненафтогазовий сектор — у мінусі. Доходи бюджету без врахування інфляції скорочуються, а з урахуванням — провал ще глибший. У Центробанку не приховують, що інфляція вдвічі перевищує офіційні прогнози. А через підвищену облікову ставку економіка задихається: гроші дорогі, кредитування — обмежене, інвестиції — мізерні.
Реакція Кремля — типова: замість реформ – податковий тиск. Вводиться екологічний та утилізаційний збори, зростає ПДВ. Навіть банальне володіння автомобілем стає “розкішшю” — за нову машину одразу треба заплатити за її утилізацію. Тобто — ще не сіли за кермо, а вже винні державі.
Падають продажі “Лади”, навіть таксисти не купують авто. Уряд розглядає зменшення компенсацій для заправок — паливо подорожчає. Бідніють не тільки громадяни, а й бізнес: підприємства один за одним скорочують виробництво, персонал і переходять на неповний тиждень.
Експерти наголошують — Росія входить у фазу економічного згасання. Це ще не колапс, але всі індикатори попереджають: ресурсів для повномасштабної війни вистачить максимум на 2–3 роки. Далі — або радикальні скорочення, або фінансова катастрофа.
Розраховувати на “економічну смерть” Кремля не варто — він готується до довготривалої осади. Запаси, мобілізація фінансів, “ручне керування” банками та експорт сировини — все це дозволяє ще певний час утримувати ситуацію під контролем. Але що довше триватиме війна, то більше внутрішніх ресурсів з’їдатиме сама система.
Санкції послаблюють РФ, але не вбивають. Кремль адаптується, шукає нові шляхи, продає активи, йде на бартер з Китаєм, поступаючись ресурсами в обмін на інфраструктуру. Проте цей процес не безмежний. Вартість війни постійно зростає, а “економічна подушка” вже не рятує — вона протерта до дір.
Головна загроза для Росії — не сьогодні і не завтра. Вона — у тому, що при збереженні теперішньої тенденції Кремль не зможе повернути економіку назад у мирний стан. Перевести все на “військові рейки” легше, ніж знову перебудувати інфраструктуру на цивільні потреби. Коли війна завершиться — дефолт, рецесія і крах не оминути.
Виживання Кремля — це не ознака сили, а підтвердження того, що РФ перетворилася на економіку виживання. І ця економіка — токсична, залежна, виснажена. Але саме тому зупинити її ззовні важко. Вирішальне слово — за полем бою. Бо якщо не армія, то рубль сам по собі Путіна не зупинить.
