“Путіна не переконати — тільки перечекати: чому Заходу час грати на виснаження Кремля”
Кілька років тому Захід ще сподівався, що Росію можна повернути до цивілізованої гри, якщо знайти “правильну” ціну миру — компроміс, який би задовольнив амбіції Володимира Путіна. Але час і реальність остаточно довели: у цієї війни не може бути політичної ціни, яку диктатор прийме. Єдина мета Кремля — підпорядкування України і знищення її незалежності.
У Вашингтоні та європейських столицях розуміють: замість того, щоб вмовляти Путіна, Захід має витримати його. Російський президент не здатен на тверезу переоцінку ситуації. Навіть коли РФ переживає економічну стагнацію, втрачає солдатами більше, ніж у будь-якій війні з 1945 року, і поступово стає ізгоєм на міжнародній арені — він продовжує гнати країну в прірву.
Це не про логіку. Це про культ. Для Путіна — це хрестовий похід, що живиться ідеями “історичного возз’єднання”, хворобливою ностальгією за імперією та потребою залишити “величну спадщину”. Така параноя не піддається зовнішньому тиску. Історія вчить: автократів з такою фіксацією не зупиняє дипломатія — їх або зупиняє час, або власне суспільство.
На Заході цей момент стає поворотним. Намагаючись уникнути відкритої конфронтації, лідери шукали “точку рівноваги”, баланс між допомогою Україні та недопущенням ескалації. Але Путін трактує це як слабкість. Час грати у довгу. Не переконувати його зупинитись, а створити умови, де перемога Кремля — неможлива. Війна на виснаження, в якій ресурси демократичного світу переважають.
Ситуація виглядає похмуро, але вона також дає шанс. Росія втрачає статус сили, яку поважають і бояться. І чим довше вона загрузне в агресії, тим більше часу буде в України, щоб зміцнитися. Це важка правда: стратегія очікування дорога — у фінансах, життях, репутації. Але лише вона може забезпечити не тимчасове перемир’я, а довготривалий мир і шанс на демократичне оновлення самої Росії.
Зараз завдання не в тому, щоб схилити Путіна до переговорів. А в тому, щоб вижити довше за нього — політично, економічно, морально. Тільки так перемога стане не лише можливою, а й неминучою.
