Вімблдон і вбивство: як фіналіст турніру став катом із “вбивчим бекхендом”

Його вважали джентльменом, спортсменом і аристократом. У 1879 році Вере Сент-Леже Гулд вийшов у фінал Вімблдону, маючи «вбивчий» бекхенд і стиль гри, що заворожував глядачів. Але через 28 років його ім’я лунало вже не зі спортивних арен, а зі шпальт газет по всій Європі: у його валізі знайшли розчленоване тіло багатої вдови. Те, що починалося як класична історія про злети в спорті, завершилося як «вбивство з валізи в Монте-Карло».

• Читайте також: Вімблдон стартував із рекордної спеки: глядачі з віялами, гравці — з льодом, а черги — з ночі

Від зірки кортів до прірви залежностей

Вере Гулд народився 1853 року в графстві Тіпперері, Ірландія, у родині барона. У 25 років він став першим чемпіоном Ірландії з тенісу, а згодом досяг фіналу Вімблдону, поступившись преподобному Джону Гартлі. Його талант був беззаперечним: потужна гра біля сітки, агресивна подача, витончене володіння ракеткою. Але кар’єра зійшла нанівець після кількох поразок, боргів, алкоголю й опіуму.

Після розчарування в спорті він шукав нове життя і знайшов — у шлюбі з французькою портнихою Марі Жиродін, яка мала не менш амбітні (але менш моральні) плани. Подружжя відкрило ательє в Монреалі, жило в боргах, обманювало клієнтів, а з 1902 року самоназивалося «сером і леді Гулд», хоча титул був фіктивним. Вони любили грати в багатих, але в реальності були шахраями з порожніми кишенями.

Кульмінація у Монте-Карло

У 1907 році пара поїхала до казино Монте-Карло, щоб реалізувати «схему збагачення» Гулда, який вивчав принципи рулетки. Але «план» провалився. Саме там вони познайомилися з вдовою Еммою Левін, яка позичила їм тисячу франків. Коли вона приїхала заборговане забрати — зникла.

За кілька днів Гулди прибули на вокзал у Марселі з важкою валізою, з якої капала кров. Працівник вокзалу, насторожений смородом, викликав поліцію. У валізі знайшли частини тіла мадам Левін. У номері подружжя — сокиру, ніж, молоток, закривавлені штори. Марі мала подряпини й синці.

Спочатку пара брехала: мовляв, убивство вчинив невідомий коханець. Потім Гулд узяв провину на себе. Він розповів, що вбив жінку кухонним пестиком у гніві. Потім розчленував тіло і викинув внутрішні органи на пляжі — щоб затримати розкладання.

Але суд вважав, що ініціаторкою злочину була саме Марі — хитра й амбітна маніпуляторка, яка керувала слабким чоловіком. Її хотіли стратити на гільйотині прямо перед казино, але через суспільний резонанс вирок замінили на довічне. Вона померла у в’язниці в 1914 році.

Трагічний фінал життя

Сам Вере Гулд був засланий на каторгу — Дияволів острів у Французькій Гвіані, де утримували найнебезпечніших злочинців. Аристократ, який колись приймав шампанське у світських салонах Лондона, тепер їв із тарілки поряд із грабіжниками та вбивцями. У 1909 році, не витримавши умов, він покінчив життя самогубством.

Спадщина кривавого чемпіона

Справу Вере Гулда досі згадують як один із найтемніших епізодів в історії тенісу. Його «вбивчий бекхенд» став символом подвійного життя: блискучого на корті — і трагічного за межами спорту. Це нагадування, що навіть ті, хто стояв під оплесками Вімблдону, можуть впасти так низько, що вже не піднімуться.