Рибалки, що застрягли у часі: чому «Роза Невади» (Rose of Nevada) вже називають наймістичнішим фільмом року
Осінні фестивалі 2025 року отримали несподіваного фаворита — нову стрічку корнуоллського режисера Марка Дженкіна «Роза Невади» (Rose of Nevada). Фільм із Джорджем МакКеєм та Каллумом Тернером у головних ролях уже встиг зібрати хвилю захоплених рецензій, а IndieWire охрестило його «моторошною естетичною нірваною». І це не перебільшення.
Дженкін знову повертається до рідного Корнуолла — суворого краю скель, туманів і рибальських традицій. Саме тут, серед драматичних пейзажів і безкрайого моря, розгортається історія, у якій реальність розсипається на уламки. «Роза Невади» — це не просто містична драма, а тривожне дослідження пам’яті, часу та крихкості людської ідентичності.
Загадкове судно, яке повернулося з минулого
У центрі сюжету — корабель «Роза Невади», що таємничо з’являється у гавані через 30 років після зникнення. Судно повертається без екіпажу, ніби виринуло з іншої часової лінії. Місцеві мешканці пам’ятають історію про моряків, які зникли за загадкових обставин, але правда так і не була встановлена.
Двоє молодих рибалок — Нік і Ліам — погоджуються працювати на цьому кораблі, сподіваючись заробити грошей для родин. Та з першого ж виходу в море стає зрозуміло: із судном щось не так. Час починає поводитися дивно, події повторюються, а реальність ніби зміщується.
Повернувшись додому, герої стикаються з ще страшнішою аномалією — їхні сім’ї змінені, обставини інші, а близькі поводяться так, ніби минуле стерто або переписано. Відчуття відчуження переростає у параною. Чи можна довіряти власній пам’яті, якщо світ навколо більше не збігається з нею?
Авторське кіно з вінтажною душею
Марк Дженкін традиційно працює як повноцінний автор: він написав сценарій, зняв, змонтував фільм і створив звуковий дизайн. «Роза Невади» знята на 16-міліметрову камеру Bolex, що надає зображенню зернистої текстури й особливої атмосфери. Цей ретро-підхід дивовижно контрастує з сучасними деталями — у кадрі з’являються iPhone та поп-музика.
Такий дисонанс між минулим і сучасністю стає ключем до розуміння картини. Дженкін досліджує, як ми романтизуємо історію, як тримаємося за ностальгію і що відбувається, коли вона руйнується. Корнуолл у його інтерпретації — це не туристична листівка, а простір, де час згинається, а пам’ять стає небезпечною.
Після прем’єри у секції «Горизонти» Венеційського кінофестивалю фільм показали в Торонто, Нью-Йорку та Лондоні. Українська прем’єра запланована на 19 червня. І якщо ви готові до подорожі, де море приховує не лише шторм, а й розриви у часі, «Роза Невади» стане одним із найсильніших кіновражень року.
