Яке сьогодні церковне свято – 31 грудня в Україні
31 грудня в українській традиції поєднує одразу кілька важливих сенсів. Це і переддень Нового року, і давнє церковне свято, відоме в народі як Маланка або Щедрий вечір. Наші предки вірили: як провести цей день і вечір, таким буде й увесь наступний рік. Саме тому з 31 грудня пов’язано чимало звичаїв, молитов, прикмет і заборон.
Яке сьогодні церковне свято за новим православним календарем
За новоюліанським календарем Православна церква України 31 грудня вшановує пам’ять святителя Петра Могили, митрополита Київського і Галицького, а також преподобної Меланії Римлянки. За старим стилем пам’ять святителя Петра Могили відзначають 13 січня.
Святитель Петро Могила є однією з найвизначніших постатей в історії українського православ’я. Він народився наприкінці XVI століття в родині молдавського господаря, здобув глибоку освіту, навчався в Україні та за кордоном, володів кількома мовами і мав великий авторитет серед сучасників. Його життя різко змінилося після знайомства з митрополитом Іовом Борецьким – Петро обрав чернечий шлях у Києво-Печерській лаврі.
Ставши архімандритом, а згодом митрополитом Київським і Галицьким, Петро Могила доклав величезних зусиль для відновлення прав Православної Церкви, повернення храмів і монастирів, розвитку освіти та богословської науки. Саме з його іменем пов’язане заснування Києво-Могилянського колегіуму, що згодом перетворився на академію. Його богослужбові книги, зокрема Требник і Служебник, використовують і нині. Канонізували святителя у 1996 році, а місцем його спочинку став Успенський собор Києво-Печерської лаври.
Преподобна Меланія, пам’ять якої також звершується цього дня, жила у V столітті. Вона походила з багатої римської родини, але разом із чоловіком добровільно відмовилася від розкоші, присвятивши життя служінню людям. Подружжя допомагало хворим, ув’язненим, підтримувало монастирі, а згодом заснувало чернечі обителі поблизу Єрусалима. Преподобна Меланія прославилася милосердям, суворим подвижництвом і щирою молитвою.
Яке сьогодні церковне свято за старим календарем
За юліанським календарем, яким користувалися до календарної реформи, 31 грудня згадують святителя Модеста, патріарха Єрусалимського. Саме цю дату можна зустріти в старих церковних календарях і народних переказах.
Молитви, традиції та що не варто робити 31 грудня
У церковній традиції преподобну Меланію вважають особливою заступницею жінок. До неї звертаються з молитвами про благополучну вагітність, легкі пологи та здоров’я дітей.
У народі ж 31 грудня здавна називали Маланкою або Щедрим вечором. Це час щедрості, примирення й добрих справ. Вважалося важливим попросити пробачення, відпустити образи, допомогти тим, хто потребує підтримки. Милосердя цього дня, за повір’ями, сторицею повертається в новому році.
Особливу увагу приділяли святковому столу. Чим він щедріший, тим заможнішим буде рік. Обов’язковою стравою була щедра кутя з медом, маком, горіхами та сухофруктами. Часто готували й страви зі свинини як символ достатку, сили та родючості. Також намагалися одягнути щось нове або святкове – щоб оновлення супроводжувало протягом усього року.
Вечір Маланки традиційно супроводжувався щедруванням, піснями, жартами та добрими побажаннями. Ці звичаї збереглися і донині в багатьох регіонах України.
Церква і народна традиція застерігають: 31 грудня не слід сваритися, лихословити, бажати зла чи відмовляти в допомозі. Також за прикметами цього дня не радять давати або брати гроші в борг, відмовляти щедрівникам і сідати за святковий стіл у темному чи буденному одязі. Вірили, що такі вчинки можуть принести нестатки, сум або затяжні конфлікти.
Народні прикмети на 31 грудня
Наші предки уважно спостерігали за погодою в цей день, вбачаючи в ній підказки на майбутнє:
- якщо 31 грудня йде рясний сніг, сильних морозів не буде;
- іній на деревах обіцяє щедрий урожай зерна та багато меду;
- теплий вечір віщує м’яке й тепле літо;
- якщо сніг під ногами не скрипить – скоро потеплішає.
Існувало повір’я, що погода останнього дня року може повторитися в липні, тому 31 грудня вважали своєрідним дзеркалом майбутнього літа.
Саме тому цей день сприймали як особливу межу між старим і новим, намагаючись провести його з чистими думками, щирим серцем і вірою в краще.
