Китай грає мускулами: Пекін хоче блокувати постачання рідкоземів до американської оборонки
Китай готує нову політику експорту, яка може серйозно ускладнити доступ американської оборонки до критично важливих металів. За даними джерел, Пекін планує ввести механізм «підтвердженого кінцевого користувача» (VEU), що дозволить прискорювати видачу ліцензій тим компаніям, які не мають зв’язку з військовими програми США, і одночасно блокувати постачання для фірм, які працюють на оборону.
Інструмент VEU, який Китай по суті «запозичив» із практик американського експортного контролю, дозволить офіційно визначати, хто отримає доступ до обмежених матеріалів — від потужних рідкісноземельних магнітів до інших стратегічних компонентів для авіації, автомобільної й космічної промисловості. Формально це виконує одразу два завдання: продемонструвати готовність Пекіна полегшити експорт у цивільному секторі й одночасно залишити під контролем поставки, які можуть бути використані у військових програмах США.
У практиці це означатиме: для деяких великих цивільних виробників процедури оформлення дозволів можуть бути суттєво спрощені, а от компаніям з подвійним призначенням — наприклад, тим, що постачають і цивільні, і оборонні замовлення — доступ може стати дорожчим або навіть неможливим. У Пекіні підкреслюють, що система покликана гарантувати, аби стратегічні ресурси не використовувалися для озброєння інших країн, але для глобальних ланцюгів постачання це створює нові виклики.
Ефект уже помітний: у вересні експорт китайських магнітів до США різко скоротився — це лише підтверджує, що обмеження продовжували діяти й до останніх політичних домовленостей на вищому рівні. Хоча після нещодавнього політичного «перемир’я» між Пекіном і Вашингтоном у кінці жовтня Пекін публічно пообіцяв видавати загальні ліцензії, в уряді залишається широкий простір для тонкої селекції, хто саме отримає ці спрощення.
Якщо VEU запрацює в тому вигляді, що обговорюється, це поставить перед США і їхніми індустріальними партнерами непростий вибір: вкладатися в диверсифікацію джерел поставок (й шукати родовища рідкісноземів в Австралії, Африці та інших місцях), або погоджуватися на логістику з Китайською пов’язаною системою контролю. Вже зараз Вашингтон робить кроки назустріч: двосторонні угоди з Австралією про розвідку й розробку родовищ критичних копалин — один із таких варіантів зниження залежності від Китаю.
Невизначеність у строках дії та умовах VEU-ліцензій також стимулює компанії шукати альтернативи: інвестувати в переробку, будувати запаси або переміщувати виробництво ближче до нових джерел. Для глобальної промисловості це означатиме додаткові витрати й перебудову ланцюгів вартості — але в стратегічному вимірі це питання національної безпеки для багатьох країн.
Пекін, схоже, вирішив використовувати перевірений інструмент економічного тиску — але у зворотному для США ключі: замість того, щоб страждати від заходів США, Китай застосовує їхні ж підходи для захисту власних інтересів і одночасно для створення ряду обмежень для американської оборонної промисловості. Реалізація цієї стратегії ще не остаточна, проте її потенційні наслідки для глобальної конкуренції за критичні ресурси важко переоцінити.
